Ми запустили відеоподкаст «ТУТ ТАКЕ ДІЛО» — легкі розмови з українськими підприємцями у нелегкі часи. Другою гостею стала Марічка Тимошенко — власниця бренду крафтових солодощів «Номер дому».
Це історія про те, як перетворити хобі на улюблену роботу та як давати собі раду, якщо ти власниця бренду, кондитерка й маркетологиня в одній особі.
Розмову маркетологині Іри Довгополої та Марічки Тимошенко ми публікуємо частково, а повний випуск дивіться на YouTube або слухайте в аудіоформаті.
— Розкажи, з чого все почалося?
— Я пробувала себе в різних сферах, робіт було чимало. Але скрізь чогось не вистачало. Згодом зрозуміла, що не вистачало саме «мене». Можливості реалізувати власні ідеї так, як я це бачу, без вказівок з боку.
Спочатку це було просто хобі, без серйозних очікувань. Якось приготувала цукерки для друзів, вони спробували й кажуть: «О, клас, давай робити ще!». Я спершу не сприймала це серйозно. Але, мабуть, люди відчувають, коли ти робиш щось із любов’ю та душею — і справа почала рости.
Навіть ситуації, коли комусь щось не сподобалося, я сприймаю не як поразку, а як завдання, яке потрібно розвязати.
— Коли з’явилося відчуття, що це вже бізнес?
— У певний момент постав вибір: або я зосереджуюсь на «Номері дому» і розвиваю його, або все залишиться як є і проєкт поступово згасне, як це сталося з моїм попереднім досвідом — Homemade. Свій вибір я зробила.
— Чи був страх починати щось нове?
— Страх був, і це нормально, коли берешся за щось невідоме. Але я не думала категоріями «якщо не вийде — це поразка». Сприймала це як експеримент: зайде чи не зайде. Такий підхід дозволив постійно вдосконалювати продукт. Це добре помітно по фаджу: з часом змінювалася і форма, і смаки, і сама рецептура. Для мене це такий собі квест.
— Розкажи, як ти будуєш стосунки з клієнтами? Мені здається, ти дуже клієнтоорієнтована, і це помітно в усьому.
— Найперше — мені дуже подобається спілкуватися з людьми, відчувати, що їм потрібно. Навіть ситуації, коли комусь щось не сподобалося, я сприймаю не як поразку, а як завдання, яке потрібно вирішити. З часом це переростає у щось більше, ніж просто продаж. Я навіть називаю своїх клієнтів «сусідами». «Номер дому», сусіди — це дуже символічно.
«Номер дому» — це моя повна самореалізація. Це я. Тому все роблю за відчуттями.
— Я знаю, що ти додаєш у подарунок шоколадки, якщо замовлення на певну суму. Але ніде про це не кажеш. Чому?
— Не знаю, чи варто на цьому акцентувати. Мені просто приємно додавати бонус до основного замовлення. Я дуже ціную зв’язок із клієнтами й не хочу його втрачати, тому намагаюся бути максимально щирою.
— Це свідомо обрана стратегія чи інтуїція?
— «Номер дому» — це моя повна самореалізація. Це я. Тому все роблю за відчуттями. Не знаю, перевага це чи недолік, бо в певних ситуаціях такий підхід може і заважати.
— Ти починала з фаджу, але зараз у вас досить багато товарних позицій. Що стало тригером для розширення лінійки?
— Мені стало нудно робити одне й те саме. Самого фаджу стало замало. Ми додали нові смаки, але захотілося більшого — мозок так працює, що постійно потребує новизни.
Щодо шоколаду, то на той час у нас було не так багато крафтових брендів — масмаркет не беремо до уваги. Я вирішила спробувати: зайде — супер, розвиватимемо; не зайде — буде досвід. Так, експериментальним шляхом, з’явилися шоколадки. Потім щороку почали додавати нові позиції та лімітовані серії.
— А як з’являються лімітовані смаки? Як це працює?
— Переважно це благодійні колаборації: наприклад, з «Повернись живим», «Зоопатрулем» чи «Охматдитом». Створюючи лімітовані смаки, я привертаю увагу покупців до чогось унікального. Це стимулює людей більше донатити на збори та добрі справи.
— Чи пам’ятаєш період, коли відчула, що бізнес почав стрімко рости?
— Він зростає постійно. Мені важко виділити якийсь один конкретний момент, окрім хіба що переїзду в цех та початку роботи з Goodwine. Відтоді проєкт стабільно й поступово йде вгору.
Не варто ставити все на щось одне. Є багато можливостей, які треба використовувати, не концентруючись на чомусь єдиному.
— Давай поговоримо про Goodwine. Я знаю, що вони допомогли тобі — дали гроші на розвиток. Це правда?
— Goodwine дуже зацікавлений у тому, щоб їхні постачальники розвивалися. На той момент «Номер дому» вже був представлений у них на полицях. Я просто якось написала, що хочу трохи вирости — і за потужностями, і за швидкістю виготовлення шоколаду. Поділилася цим, а вони запропонували допомогу: фактично викупили товар наперед, надавши необхідні кошти.
— А гранти? Знаю, що ти їх також отримувала. Чи стало це для тебе відправною точкою?
— Я не сприймаю це як єдину точку опори. Грант дуже допоміг із придбанням обладнання. Але якби гранту не було, я б просто взяла кредит — і це так само допомогло б мені рости. Якщо не підходить один інструмент, ми використовуємо інший. Не варто ставити все на щось одне. Є багато можливостей, які треба використовувати, не концентруючись на чомусь єдиному.
— Які в тебе плани щодо розвитку бізнесу?
— Зараз вони максимально короткострокові. Намагаюся не планувати більше, ніж на 1,5–2 місяці. Хоча ідей, які хочеться реалізувати, чимало. Та основна мета зараз — втриматися і зберегти ментальне здоров’я.
— Дякую тобі за таку легку розмову!